Європейський Союз витратив десятки мільярдів доларів на підтримку електромобілів, однак так і не зміг позбутися залежності від китайських акумуляторів та компонентів. Нове порівняння державних програм показало цікаву закономірність: поки європейські уряди переважно допомагали громадянам купувати електрокари, Китай спрямовував значну частину коштів безпосередньо на розвиток виробництва.
За дослідженням Rhodium Group та MIT CEEPR, упродовж 2018-2024 років Китай витратив на підтримку електромобільної галузі близько 157 млрд доларів. Європейський Союз разом із Великою Британією за той самий період виділили приблизно 97 млрд доларів. Отже, європейська підтримка становила понад 60% китайської, хоча її результати виявилися іншими.
Найбільша різниця полягає в розподілі фінансування. Китай направив 46% державної допомоги на промисловість, зокрема видобуток сировини, хімічну переробку та виробництво акумуляторів. У Європі на аналогічні потреби припало лише 11%. Решту 89% витратили переважно на субсидії покупцям електромобілів і податкові пільги.
У результаті китайські компанії змогли сформувати власний виробничий ланцюг, охопивши практично всі етапи створення електромобіля. При цьому безпосередні субсидії автовиробникам пояснюють лише частину їхньої цінової переваги. Наприклад, за оцінкою Rhodium Group, пряма державна допомога BYD становить близько 292 доларів на автомобіль - приблизно 5% різниці у виробничих витратах порівняно із західними конкурентами.
Європа ж намагалася прискорити перехід на електротранспорт через фінансове стимулювання покупців. Середня допомога на один проданий електромобіль становила близько 6800 доларів, а у Великій Британії перевищувала 14 тисяч. У Німеччині цей показник був трохи більшим за 5000 доларів, у Франції - понад 4000. Водночас Китай поступово скорочував субсидії покупцям: у 2023 році вони вже становили менш як 4800 доларів на автомобіль.
Європейські уряди також фінансували будівництво акумуляторних заводів. Зокрема, Єврокомісія погодила державну допомогу на 6,1 млрд євро для 59 компаній у межах двох великих промислових програм. Однак навіть значні інвестиції не гарантували успіху. Показовим став приклад шведської Northvolt, яка отримала масштабну фінансову підтримку, але згодом збанкрутувала. Її німецький проєкт, на який у 2024 році погодили 902 млн євро державної допомоги, у 2026 році продали американській Lyten приблизно за 60 млн євро.
Тепер Євросоюз намагається посилити підтримку власного виробництва акумуляторів і компонентів. Серед нових заходів - програма Battery Booster обсягом 1,8 млрд євро, з яких 1,5 млрд передбачені у вигляді безвідсоткових кредитів. Також обговорюються додаткові вимоги щодо використання європейських компонентів у проєктах, які отримують державну допомогу.