Не у кожної військової машини є ім'я або позивний. Якщо авто заслужило його, то часто позивний передає якісь особливості конкретного автомобіля, але у нашому випадку - це цілий літературний персонаж, який має свій яскравий характер.
У Франкі, як його ласкаво називають побратими-гвардійці, типова доля волонтерської автівки. Цей пікап почав служити у 5-й Слобожанській бригаді НГУ у травні 2022-го. Тоді батальйон, у який волонтери пригнали цю майже нову «Мазду 2500», захищав Балаклію. На заводі, на території якого був розташований штаб батальйону, особливих укриттів для машин не було, тому Франкенштейн одразу відчув на собі наслідки обстрілів «Градами», ствольною артилерією, танками. А кульові отвори, отримані під час виїздів на позиції, гвардійці кинули рахувати ще у Балаклії - їх безліч, а зовні Франкі нагадує друшляк на колесах. Автівка пережила навіть дистанційне мінування, коли касета з мінами «засіяла» площу навколо Франкі, а сапери підірвали їх, бо розмінувати не було можливості.
Франкенштейна завалювало уламками бетонних плит, цеглою, але він, після нетривалого ремонту продовжував працювати, рятуючи життя гвардійців. Саме під Балаклеєю ця автівка отримала свій фірмовий «тюнінг», достойний чергової серії «Шаленого Макса». І позивний з'явився там, бо просто не було сенсу ремонтувати кузов, тому що у наступному виїзді знов з'являлися чергові осколкові та кульові ураження, а всі ремонтні потужності обмежувалися лагодженням дрібних пошкоджень двигуна та рами, які виявилися напрочуд міцними у цього дива японського автопрому.
Після Балаклеї Франкі своїм ходом доїхав до Вербівки, брав з побратимами Ізюм, Підлиман, вбрід перейшов Оскіл, і тепер вже воює у Серебрянському лісі. Кожна прим'ятість на його корпусі - це сліди від ударних хвиль вибухів, падаючих сосен, кожна «рана» має свою історію, як і численні пробоїни від куль та осколків.
На його рахунку більше сотні врятованих людських життів, це якщо рахувати лише вивезених поранених. А ще - постійні рейси з БК та підкріпленням на передові позиції та ще й в умовах повного бездоріжжя.
«І створив Бог Франкі, і дав йому надійність, і передав по акту його нам, і сказав - бережіть його. І було це добре», - жартуючи каже заступник командира батальйону з матеріально-технічного забезпечення з позивним Башта 5.
Бо серйозних поломок у Франкенштейна, як не дивно - не було. Двигун та рама, що залишились єдиними «рідними» частинами автівки, мають ще великий ресурс міцності, а наші побратими розуміють - ще не одна пригода чекає Франкі попереду.
Після війни гвардійці хочуть передати свого бойового «коня» до музею. Бо цей пікап - справжній символ звитяги Національної гвардії України. Подарований колись волонтерами, отримавши масу пошкоджень, він продовжує битися з ворогом, а значить, рятує життя бійців та тих, кого вони захищають.
Фіналом розповіді про Франкі можна вважати історію про японську журналістку, яка приїхала на позиції 5-ї Слобожанської бригади НГУ. Коли вона побачила Франкенштейна - вона не могла повірити, що цей «монстр» ще може їздити. Представники командування батальйону показали їй лист з подякою корпорації «Mazda Motor» за надійність їхніх машин та покатали на Франкі, який показав себе справжнім самураєм на цій війні. От такий він, нацгвардієць Франкенштейн, японець з українським характером.