У США наближається момент, коли автомобілі почнуть системно оцінювати стан водія - і це вже не концепція, а вимога законодавства. Ще у 2021 році в межах інфраструктурного закону було закладено норму, яка зобов'язує автовиробників впровадити технології виявлення водіїв у стані сп'яніння або нездатності керувати автомобілем. Орієнтиром для запуску називали 2027 рік, однак нині стає очевидно: індустрія може не встигнути в ці терміни.
Ключова проблема - відсутність готових технологій, які б відповідали вимогам точності та надійності. Згідно з офіційним звітом Національного управління безпеки дорожнього руху США, наразі не існує серійних автомобільних систем, здатних пасивно й без участі водія визначати рівень алкоголю в крові або повітрі з необхідною точністю. Ідеться саме про автоматичні рішення, які не потребують дихального тесту чи будь-яких дій із боку людини.
Навіть ті підходи, що сьогодні розглядаються як перспективні, мають серйозні обмеження. За оцінками регулятора, система з точністю 99,9% у масштабах реального автопарку означатиме мільйони помилкових спрацьовувань щороку. Це не просто статистика - у практичному вимірі це означає, що значна кількість тверезих водіїв може зіткнутися з ситуацією, коли автомобіль відмовиться їхати або обмежить функції без об'єктивної причини.
Саме тому регулятор прямо визнає: жодне з наявних рішень поки не готове до масового впровадження в автомобілях для широкого ринку. Частина концепцій базується на непрямих ознаках - аналізі поведінки водія, рухів очей, реакцій, манери керування. Для цього планується використання камер та сенсорів у салоні, які постійно відстежують дії людини за кермом. Подібні системи вже застосовуються для виявлення втоми чи неуважності, але їх точності недостатньо, щоб надійно визначати стан сп'яніння.
Окремий виклик - взаємодія таких систем із сучасними асистентами водія. Наприклад, функції утримання в смузі або адаптивного круїз-контролю можуть частково «маскувати» небезпечну поведінку, що ускладнює коректну оцінку стану водія. Це ще більше підвищує ризик як хибних спрацьовувань, так і пропущених небезпечних ситуацій.
Не менш чутливим є питання приватності. Впровадження обов'язкових систем моніторингу означає, що автомобіль постійно збиратиме дані про поведінку водія - куди він дивиться, як реагує, як керує автомобілем. При цьому в сучасній автомобільній екосистемі дані не завжди повністю контролюються власником транспортного засобу. Регулятор прямо визнає ці ризики і зазначає, що розширення використання камер та сенсорів лише підсилює потенціал збору персональної інформації.
Попри всі труднощі, курс на впровадження таких систем залишається незмінним. Додатковий тиск на виробників чинять страхові організації, які планують уже найближчими роками включати подібні технології до критеріїв безпеки. Великі автовиробники загалом підтримують ініціативу, але одночасно вказують на проблеми точності та готовності ринку сприйняти настільки глибокий рівень контролю.